Адаптація п’ятикласників до середньої школи:

1. Перехід від молодшого шкільного віку до молодшого підліткового.

2. Починається процес зміни ведучого (основного) виду діяльності з навчальної на інтимно-особистісне спілкування з однолітками.

3. Змінюється соціально-педагогічна ситуація: дитина стикається з принципово новою системою організації навчального процесу.

4. Необхідність освоювати «нову шкільну територію», тобто багато нових кабінетів, до розташування яких потрібно звикнути.

5. Збільшення кількості навчальних предметів.

6. Збільшення числа вчителів.

7. Незвичний розклад (новий режим).

8. Зміна класного керівника.

9. Необхідність пристосування до нового або зміненого колективу.

10.Різка зміна в рівні батьківських вимог.

Рекомендації батькам п'ятикласників:

• Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, намагайтеся якомога швидше зустрітися і обговорити це з класним керівником.

• Якщо в сім'ї відбулися якісь події, що вплинули на психологічний стан дитини (розлучення, від'їзд в довге відрядження когось із батьків, народження ще однієї дитини і т.д.) повідомте про це класного керівника. Саме змінами в сімейному житті часто пояснюються раптові зміни в поведінці дітей.

• Проявляйте інтерес до шкільних справ, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід з конфліктів.

• Допоможіть дитині вивчити імена нових вчителів, запропонуйте їй описати їх, відзначити якісь особливі риси.

• Порадьте дитині в скрутних ситуаціях звертатися за допомогою до класного керівника.

• Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю дитини, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до вашого контролю. Привчайте її до самостійності: вона повинна сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і дізнаватися необхідну інформацію, робити домашні завдання 

Поради від досвідчених батьків

Батьки-батькам

Поради від досвідчених батьків 

У батьків із школою стосунки нерідко бувають складні... Справедливим буде відмітити, що батьків турбує широке коло питань. Причому, скільки батьків, стільки і питань може виникнути. Гострих кутів – безліч:

·      знайомство з класним керівником – незнайомою людиною («Як вона поставиться до мого маленького? Чи добра вона? Зробила запис у щоденнику сину незаслужено! Чому сьогодні не викликала до дошки? Вірш вивчили, а оцінка – 7, хоча малий сказав, що розповів без помилки…»);

·      поява нових фінансових витрат («Чи не багато ми придбали додаткової літератури?  Куди батьківська трійка поділа 30 гривень? Знову дах у школі ремонтуємо… Чому ми повинні міняти вікна?..»);

·      включення в колектив батьків («Мені ніколи голову вгору підняти, а тут треба закупити солодощі на свято в класі… Зараз подзвоню до Петренуськів та спитаю, чого їхній син б’ється… »)

·      поява нових видів контролю за дитиною («Знову перевіряти уроки… Я в школу віддав, нехай виховують і навчають!.. Чого я повинна слідкувати за підготовкою уроків?»)

Можна продовжувати наводити приклади і далі, але…

Але будь-хто з батьків розуміє: роз'єднаність із школою викликає непривабливі наслідки для обох сторін, не кажучи про дитину, яка, як і в давні часи, залишається яблуком розбрату двох соціальних інститутів – сім'ї та школи.

Школа не завжди може задовольнити всі запити батьків. Зрозуміло також, що наявні у школі умови вимагають кращого, а рівень оплати праці, що існує зараз у системі освіти, не дозволяє батькам наполягати на багатьох своїх вимогах. І все ж таки... Якщо глянути на ситуацію по-іншому, то що ж зрештою залежить від нас, батьків? Як ми будуємо наші взаємостосунки зі школою? Не є таємницею те, що школа – це величезний "полігон" для конфліктів, які часом провокуються нами, батьками. Змінити устрій шкільної системи нам не під силу, але, можливо, можна змінити щось у собі?..

Не вимагайте від школи більше, ніж вона може дати. Школа – це частина життя дитини. Спробуйте зрозуміти проблеми педагогів і допоможіть їм. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і поза школою, тоді можливі шкільні поразки і невдачі не будуть настільки руйнівними для її особистості.

Учителі, як і всі інші люди, різні. Не узагальнюйте і не переносьте своє невдоволення на всіх педагогів. Напевне, знайдуться ті, з ким ви знайдете спільну мову та розуміння.

При виникненні неприємної ситуації, пов'язаної з вашою дитиною, пам'ятайте, будь ласка, що ви – єдина людина, здатна надати їй моральну підтримку при загальному "розборі". Ваше завдання в школі – прояснити становище, а от усі "заходи" краще застосовувати вдома після ретельного спільного обговорення із сином чи донькою.

Приходячи до школи, обов'язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не на основі особистих вражень учителів. Намагайтеся зібрати різноманітну інформацію від вчителів і однокласників про життя дитини і проаналізуйте її самостійно. Не кваптеся робити поспішні висновки, не зрозумівши справжньої причини саме такої поведінки дитини.

Не приймайте вчительську правоту або неправоту агресивно. Тим більше, не слід обговорювати з дитиною негативні якості (вчинки) учителів. (Це не тільки руйнує авторитет вчителя, а й дає дитині можливість в майбутньому маніпулювати Вами.) Спробуйте в кожному явищі знайти ту краплю корисного, яка неодмінно присутня в ньому. Вчіть цьому і дитину.

Намагайтеся регулярно приходити на батьківські збори, домовляйтесь про заміну на роботі, плануйте сімейні справи, домовтесь про няню для молодших дітей. По можливості просіть класного керівника повідомити порядок денний та тривалість зборів.

На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов'язані саме з вашою дитиною, доцільно розглянути в індивідуальній розмові з учителем. Однак, краще для такої розмови вибрати спеціальний час, оскільки після загальних зборів повноцінна розмова може не відбутися, певні нюанси залишаться нез'ясованими.

Подумайте, чим саме ви можете допомогти школі чи конкретному вчителеві. Не завжди ця допомога повинна проявлятися у матеріальній підтримці. Може статися, що ви володієте якоюсь корисною для школи інформацією чи можете надати консультації, пов'язані з вашою професійною діяльністю або здатні допомогти школі у тиражуванні навчальних матеріалів, забезпеченні комп'ютерними програмами тощо.

Якщо у Вас виникає почуття невдоволення – проясніть ситуацію. Говоріть! Спілкуйтесь з педагогом! І вже саме те, що Ви проговорює проблему, допомагає усвідомити повніше її суть. Якщо Ви будете «тихо бубоніти собі під ніс» або обговорювати дії вчителів «за парканом школи» - ситуація не виправиться. Вона лише може ускладнитись за допомогою «сарафанного радіо». Кожен вчитель зацікавлений у вирішенні проблемної ситуації з самого початку її виникнення. Контакт і відвертість. Ось за яких умов конструктивне вирішення питання забезпечено.

Ваша активна участь у житті школи сприятиме позитивному впливові не тільки на вашу дитину, але й на весь освітній простір, в якому вона знаходиться.

І останнє. Для того, щоб навчити дитину дотримуватись соціальних норм, батьки повинні не тільки розповідати про них людині, котра дорослішає, але й демонструвати це на практиці. Подумайте, будь ласка, якими бачить дитина ваші ділові та особисті стосунки з учителями? Чи згодні ви, щоб ваші син чи донька будували свої взаємостосунки з людьми, користуючись саме вашим прикладом? Якщо так – вас можна тільки привітати. Якщо ні – ви маєте час, щоби щось змінити.

ψ

Психологічна

Наука –

Школі

Рекомендації  батькам

1. Якщо ви бажаєте здоров’я своїм дітям, необхідно перебудувати весь побут у сім ї на принципах здорового способу життя:

      а) живіть у певному режиму праці ,відпочинку, харчування, а саме:вчасно лягайте спати, харчуватись.

      б). починайте день з посмішки та фіззарядки.

      в). облиште курити, вживати алкоголь при дитині.

      г). залишайте за порогом дому роздратованість цінами, урядом, керівниками і підлеглими, невдачами і поганим самопочуттям. Бо все це непомітно передається членам вашої родини. Відбувається поступове нагромадження стресової енергії, яка виснажує нервову систему, порушує роботу всіх систем організму, знижує його захисні функції.

       д). не ставайте рабами телевізора, особливо в вихідні. Знаходьте час для спілкування з природою. Це допоможе відновити нервову енергію, підвищити імунітет. Пам’ятайте ,що вигляд хворобливої людини пробиває біоенергетичний та психологічний захист інших.

       е). дуже добре, якщо ви захоплюєтесь спортом, це допоможе залучити до здорового способу життя і дитину.

       є). пам’ятайте, що всі ваші звички - не більш, як стереотипи, що створюють оманливе відчуття комфорту. Ваші нові звички, для набуття яких потрібні вольові зусилля, принесуть вам і вашим дітям щастя повнокровного, здорового життя, дадуть комплекс нових відчуттів.

2. Якщо ви бажаєте бачити вашу дитину працьовитою  (а лише це дає змогу реалізувати себе в житті і претендувати на успіх ):

       а). ніколи не позбавляйте своїх дітей участі у сімейній праці.  Це не тільки виховує навички, а й формує звичку робити щось у сім’ї і для сім’ї.

       б). ніколи не говоріть погано про наслідки діяльності дитини, прогнозуйте результат. Страх невдачі не повинен обмежувати творчість і ініціативу.

       в). ніколи не виносьте “сміття з хати”.

       г). не поділяйте працю в сім’ї на “жіночу” і “чоловічу”. У цьому запорука виховання почуття обов’язку відносно будь-якої праці, необхідність якої висуває життя.

3. Якщо ви хочете бачити своїх дітей здатними збудувати міцну сім’ю, бути щасливим у ній, подарувати вам вдячних і культурних онуків, то:

       а). будьте витримані і спокійні у родинному колі ,зберігайте доброзичливий, інтелігентний тон спілкування;

       б). приділяйте своїм дітям максимум уваги у вільний від роботи час, співпереживайте разом з ними, створюйте атмосферу  абсолютної єдності інтересів у сім’ї;

       в). з підкресленою повагою ставтесь до дружини (чоловіка), постійно підносячи культ жінки, матері (батька-глави сім’ї ,дозувальника) в очах своїх дітей.

Уникайте суперечок,  конфліктів, скандалів, навіть критики в присутності дітей;

       г). обов’язково проводьте сімейні свята – це психологічне обґрунтування сім’ї як джерела єдності і радості!

4. Якщо ви хочете бачити своїх дітей культурно розвиненими. Особистостями ,

       а). не шкодуйте часу, коштів для спільного культурного відпочинку зі своїми дітьми .Людина багата насамперед у своїй емоційній сфері. Не збіднюйте життя обмеженням матеріальних та фізіологічних потреб, адже життя дається лише один раз!

       б). знаходьте час читати самі і залучайте у світ книжкової премудрості дітей .Діліться враженнями з дітьми.

       в). цікавтесь успіхами дитини у образотворчому мистецтві, хореографії, співах...

       г). було б непогано, якщо у дитини з’явиться хобі. Дуже добре, якщо захоплення дитини успадковується від батьків – тоді ваш син або донька – назавжди ваш друг і спільник, а ви для них – високий авторитет.

5. Якщо ви НЕ бажаєте бачити своїх дітей безпринципними, то:

ні в якому разі не дозволяйте собі займатися в присутності ваших дітей плітками, критиканством на адресу своїх родичів, знайомих ,клієнтів, учителів. У дитини виникає підсвідоме, а тому неймовірно стійке переконання, що світ складається з обдурювачів і кретинів. Нігілізм і дворушництво увійдуть у плоть і кров ваших дітей , і цього вони  ніколи

не зможуть приховати і будуть позбавлені любові і підтримки оточення, бо набудуть слави жовчних і неприємних людей, а у підсумку­ людей нещасних.

       Звичайно, ілюзії небезпечні, однак зневіра у людях страшніше, бо  ілюзії нас підводять іноді, а зневіра отруює життя щохвилини.

       Особливо неприпустиме розвінчування учителя, який з усіма своїми недоліками намагається навчити хорошому. Якщо батьки навіюють своїй дитині недовіру до вчителя , дитина робитиме протилежні висновки навіть з того, що є правильним з усіх точок зору.

6. Якщо ви бажаєте, щоб ваша дитина зростала милосердною,

приділяйте максимум уваги і поваги до власних батьків, особливо під час їх хвороб і слабкості не залишати їх без турботи і допомоги, прикрашати їхню самітність своєю присутністю, ласкою . Робіть це разом з дітьми .

   Таким чином, вся система виховання в сім’ї повинна будуватись лише  за двома принципами:

     1. Ваш власний стиль і поведінка повинні відповідати вашому ідеалу у вихованні.

     2. Рівень розвитку розуму і душі дитини відповідно до вашого ідеалу ви повинні забезпечити створенням відповідних умов, за яких різні види корисної діяльності поступово сформують особистість, порівняну з цим ідеалом.

Успіху вам !

ψ

Психологічна

Наука –

Школі

Заява про відсутність учня у школі

Директору гімназії №55 Дементьєвій І.П. _________________________________, (ПІБ батьків) що мешкає за адресою: __________________________________

заява

Прошу вважати мою доньку(сина) ______________________, ученицю(учня)   

5-В класу, відсутньою(ім) у школі__________ (дата) за сімейними обставинами.

Відповідальність за життя та здоров’я дитини покладаю на себе.

Дата                                                                            ___________________

                                                                                                    Підпис

Адаптація учнів 5 класу до навчання у школі

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО СТАНУ УЧНІВ 5 КЛАСУ

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники. До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає зі своєрідною віковою кризою – початком переходу від дитинства, що є досить стабільним періодом розвитку, до молодшого підліткового віку.

Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

Шановні батьки! Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.

                                                 ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Що ускладнює адаптацію дитини до нових умов навчання?

1. Протиріччя та неузгодженість вимог різних педагогів. До школяра вперше ставлять багато вимог. І він повинен навчитися враховувати ці вимоги, співвідносити їх одне з одним, долаючи пов’язані із цим труднощі, тому що ці вміння необхідні у дорослому житті.

2. На п’ятикласника обрушується потік інформації, насичений термінами, незрозумілими словами. Вихід простий; поясніть дитині, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу і в зв’язку з цим необхідно звертатися до довідників, словників.

3. У п’ятому класі багато дітей відчувають самотність, тому що улюбленої першої вчительки немає поруч, а класному керівникові часто не вистачає часу приділяти їм увагу в тій же мірі. А інші «шаленіють» від свободи та носяться по всій школі, задираючись навіть до старшокласників. Дорослим у цій ситуації важливо зрозуміти, що все це – природні переживання, які необхідні для розвитку школяра, бо вони допомагають йому стати дорослим. Якщо відчуваєте, що адаптація затягується, зверніться до шкільного психолога. Ми маємо стати більш уважними, доброзичливими, таким чином допомагаючи школяру освоїти цю позицію.

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

1. Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, редагогів.

2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

3. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.

Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

4. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

5. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми – купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися – купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

6. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

ПРОБЛЕМИ У НАВЧАННІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:

1) Слабка навчальна підготовка у початкових класах.

2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.

3) Нерозвинута воля – небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.

2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.

3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.

4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.